Тенденції правозастосування — у фокусі уваги учасників ХI Форуму з реструктуризації та банкрутства

Учасники дискусії:

• Ярослав Лабатюк, радник EQUITY;
• Дмитро Мошенець, радник ADER HABER, адвокат, арбітражний керуючий;
• Христина Янів, керівниця практики банкрутства ProfiLegal, адвокатка, арбітражна керуюча;
• Дмитро Мельник, керівник проєктів департаменту правового стягнення та судових справ АТ «Укрексімбанк»;
• Даніїл Федорчук, директор із правових питань ДК «Укроборонпром»;
• Наталія Андріїшина, керівник управління супроводу банкрутств АТ КБ «ПриватБанк».

Підстави відкриття, зупинення та закриття провадження: аналіз судової практики

Ярослав Лабатюк, радник EQUITY, розповів про підстави відкриття, зупинення та закриття провадження, проаналізувавши судову практику.

Він зупинився на проблемах, які виникали під час участі у відповідних кейсах, та аналізі судової практики.  Основний фокус було зроблено на відкритті провадження у справах про банкрутство стосовно платоспроможного боржника.

За словами спікера, сьогодні наявні проблеми, які приніс Кодекс України з процедур банкрутства.  Так, закон про відновлення платоспроможності боржника встановлював низку бар’єрів, які необхідно було пройти, щоб отримати пропуск і відкрити провадження у справі про банкрутство. Серед них, зокрема, наявність невиконаного грошового зобов’язання, розмір якого становить 300 мінімальних заробітних плат, судового рішення, яке набрало законної сили, виконавчого провадження, що не виконувалося понад три місяці.

Із прийняттям Кодексу механізми відкриття провадження у справах про банкрутство дали можливість використовувати їх як предмет стягнення заборгованості. Отже, для того щоб звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, достатньо лише наявності права вимоги, строк виконання за яким настав, і відповідно, відсутності спору про право.

Воднораз процедура відкриття провадження у справі про банкрутство в підготовчому судовому засіданні чітко регламентована Кодексом, і ч. 3 ст. 39 визначає обов’язок господарського суду перевірити спроможність боржника виконати своє майнове зобов’язання перед кредитором.

Пан Лабатюк наголосив, що серед переліку підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство такої підстави, як достатність активів боржника, законодавець не вказав. На практиці це породжує багато ситуацій, які свідчать про зловживання недобросовісними кредиторами своїми правами на звернення із заявами про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Також Ярослав Лабатюк описав практичний кейс, де суд, оцінивши документи, які очевидно підтверджують платоспроможність боржника, все ж такі відкрив провадження у справі про банкрутство.

Позиція Верховного Суду

Підбиваючи підсумок, спікер зауважив, що КГС ВС визначив обов’язок господарського суду під час відкриття провадження у справі про банкрутство з’ясувати спроможність боржника виконати грошові зобов’язання. Тобто надати оцінку тим документам, які підтверджують наявність активів. Суд констатував відсутність такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі, як наявність, достатність активів, розмір яких перевищує розмір кредиторських вимог.

Розбіжність полягає в тому, що КГС ВС констатував, що відкриття провадження відносно платоспроможного боржника порушуватиме його право та право інших кредиторів, а також суперечитиме спрямованості законодавства у сфері неплатоспроможності.

Водночас Суд зазначив, що єдиною підставою для відмови у відкритті провадження у справі є факт повного погашення свого майнового зобов’язання боржником до підготовчого засідання.

«Вважаю, що на сьогодні вичерпний перелік підстав відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство породжує певну невизначеність. Тому під час розгляду кожної конкретної заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство варто вдаватися до розширеного тлумачення. І з урахуванням конкретних обставин кожної справи, відповідно, ухвалювати рішення, як це було зроблено, зокрема, апеляційним господарським судом», – наголосив експерт.

Він також додав, що факт невиконання зобов’язання боржником, коли є така можливість, є дуже близьким до спору про право. Тому можна вдаватися до ширшого тлумачення підстав для відмови.

Мораторії, відстрочки та спеціальні режими: межі застосування й зловживання

Дмитро Мошенець, радник ADER HABER, адвокат, арбітражний керуючий, виступив із доповіддю «Мораторії, відстрочки та спеціальні режими: межі застосування й зловживання».

Ця проблематика є актуально, адже питання виникають під час кожної підготовки нової заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. Це наявність у банкрутному законодавстві спеціальних, тимчасових або інших мораторіїв у справі щодо того чи іншого боржника.

При цьому наявність великої кількості мораторіїв створює низку проблем, і не лише юридичних.

Водночас заборони стосовно відкриття провадження у справі про банкрутство дещо убезпечують стратегічні галузі держави під час, зокрема, воєнного стану від банкрутства.

Дмитро Мошенець поділив наявні мораторії на певні блоки: мораторій на банкрутство державних підприємств, спеціальний мораторій на банкрутство  постачальників електроенергії та теплопостачальних компаній, мораторій на  відкриття банкрутства боржників, які постраждали внаслідок збройної агресії рф, окремі приватизаційні мораторії. Сюди можна також віднести заборону банкрутства юридичної особи під час відкриття процедури превентивної реструктуризації як певний тимчасовий захист.

Ситуація з мораторієм щодо банкрутства державних підприємств є зрозумілою. Кодекс містить окремі положення стосовно банкрутства підприємств, якими безпосереднього або опосередковано володіє держава.

Спеціальні військові мораторії, що були запроваджені під час повномасштабного вторгнення рф, передбачені також Перехідними положеннями Кодексу, зокрема, щодо компаній, які є операторами критичної інфраструктури.  Частки цих компаній були примусово відчужені під час дії воєнного стану. Державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більш ніж 50% акцій. Йдеться про обмежену кількість компаній, акції яких були вилучені під час воєнного стану для забезпечення, в тому числі, ЗСУ.

Відкриття банкрутства щодо компаній, постраждалих внаслідок збройної агресії рф

Окрему увагу спікер звернув на заборону відкриття банкрутства щодо компаній, які є постраждалими внаслідок збройної агресії рф. Тут ситуація теж є зрозумілою, однак існує декілька умов: ця компанія або її потужності повинні бути розташовані на ТОТ або в зоні активних бойових дій. Тому просто змінити адресу компанії, потужності якої розташовані в регіоні, що не перебуває під окупацією, не відповідатиме вимогам мораторію.

За його словами, судова практика показала, що неможливо сховатися за такий мораторій та зловживати законодавством.

Щодо приватизаційних мораторіїв, то є чинна норма в законі про приватизацію державного і комунального майна. Є відповідна постанова Кабміну, якою затверджено перелік об’єктів, що підлягають приватизації. Якщо в цьому переліку є відповідна компанія, то логіка теж зрозуміла: інвестор, який може викупити в держави або в громади об’єкт у рамках приватизації, повинен бути тимчасово захищений від банкрутства.

Що стосується превентивної реструктуризації – ця процедура вже діє другий рік. Після її запровадження діють заходи захисту боржника, які поділяються на основні та додаткові. При цьому боржники мають дотримуватися принципу добросовісності.

Підсумовуючи, спікер зазначив, що в разі ініціювання процедури банкрутства один із перших моментів, які потрібно з’ясувати, – це встановити відсутність мораторію щодо відповідного боржника. Бо на етапі відкриття процедури банкрутства боржники часто зловживають відповідними законодавчими положеннями, намагаючись у суду створити ілюзію, що стосовно них діє певний мораторій, що значно затягує підготовче засідання  і загалом процес. Це ускладнює захист інтересів кредитора.

На думку доповідача, однозначної відповіді на запитання, скільки нам потрібно мораторіїв і скільки потрібно скасувати, немає. Однак окремі види мораторію все ж потрібно переглянути.

Чому вимоги щодо безпідставного збагачення не є конкурсними (ст. 1212 ЦК України у справах про банкрутство)

Чому вимоги щодо безпідставного збагачення не є конкурсними (ст. 1212 ЦК України у справах про банкрутство), розповіла Христина Янів, керівниця практики банкрутства ProfiLegal, адвокатка, арбітражна керуюча.

Тему доповіді вона пов’язала з вимогами, які виникають на підставі ст. 1212 ЦК України в процедурі банкрутства.

За її словами, актуальність цієї теми зумовлена активним оспорюванням правочинів боржника (ст. 42 КУзПБ), появою вимог про повернення безпідставно набутого майна та відсутністю єдиного підходу до їх статусу.

Ключовим є питанням, якими є вимоги: конкурсними чи поточними.

Питання стосується вимог, які з’являються після відкриття провадження у справі про банкрутство. Вони виникають унаслідок декількох факторів: оскарження правочинів, визнання правочину недійсним у банкрутстві на підставі спеціального законодавства і подальшого формування вимоги про повернення майна в разі, коли суд не застосував реституції.

Проблема на перетині ст. 42 КУзПБ і ст. 1212 ЦК

Ключова проблема практики виникає в точці перетину ст. 42 КУзПБ і ст. 1212 ЦК, і вона є наразі досить болючою. Це призводить до хибного міркування, що фактично вимога є автоматично конкурсною, що не завжди правильно.

Як зазначила спікерка, особливість полягає в тому, що коли судом визнається недійсний правочин у справах про банкрутство на підставі ст. 42 КУзПБ, майже не застосовується двостороння реституція. І вирішення питання щодо повернення коштів або майна залишається на потім.

Доповідачка навела позицію КГС ВС, який зазначив, що вимога про повернення безпідставно набутого майна, яка виникла після визнання правочину недійсним у процедурі банкрутства, не підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.

Суд дійшов такого висновку, тому що до моменту визнання недійсним правочину існувала правова підстава набуття майна, існувала особа, яка правомірно володіла майном або коштами, і вимоги про безпідставне збагачення не існували до самого рішення.

І саме усунення правової підстави судовим рішенням є тим юридичним фактом, який породжує кондиційне зобов’язання.

Верховний Суд повернувся до основної ідеї базової цивілістики: безпідставне збагачення не може існувати доти, доки існує правова підстава набуття.

Тут слід звернути увагу на кваліфікацію вимог кредиторів, де визначальним є момент виникнення обов’язку повернення майна, а не момент його отримання.

Говорячи про ризики поточного статусу, Христина Янів зауважила, що поточні вимоги можуть обходити мораторій, підривати санацію та розпоряджання майном; призводити до арештів рахунків, нівелювати мету ст. 42 КУзПБ.

За її словами, юристи можуть застосовувати певні інструменти протидії цим ризикам, однак основним інструментом протидії є законодавче врегулювання певних неточностей у законодавстві. Це може бути поширення мораторію на певні види поточних вимог, встановлення спеціального порядку задоволення вимог кредиторів, а також обмеження індивідуального виконання, якщо воно пов’язане з наслідками застосування ст. 42 КУзПБ.

«Процедура банкрутства – це завжди про баланс. Потрібні адаптаційні механізми, і наступний крок – за законодавством», – виснувала Христина Янів.

Фрауд, зловживання та виведення активів: інструменти протидії

Продовжив тему Дмитро Мельник, керівник проєктів департаменту правового стягнення та судових справ АТ «Укрексімбанк», який розповів про інструменти протидії з огляду на фрауд, зловживання та виведення активів.

Він зауважив, що йдеться про процедури банкрутства, які мають характер строковий, учасники яких зазвичай перебувають уже у вразливому становищі. Тому важливим є питання не стільки протидії проявам фрауду, зловживанням, скільки усуненню умов, які сприяють їх виникненню.

Доповідач наголосив: питання фрауду – це не про якийсь окремо вчинений правочин, недобросовісну дію, це питання моделі поведінки, стратегії.

За його словами, зазвичай боржники мають багату фантазію і творчо підходять до комбінування тих чи інших елементів.

Основна мета вчинення цих дій – це уникнення відповідальності, недопущення звернення стягнення, недопущення задоволення вимог кредиторів. Тому це є посяганням на основну мету здійснення процедури неплатоспроможності.

Наскільки це системне явище?

Одна з найбільш поширених форм – так звані фраудаторні правочини. Це стосується виведення активів, передання їх забезпечення, звернення стягнення тощо.

З цього приводу практика вже сформована. Кредитори оскаржують певні дії та правочини на підставі загальних норм Цивільного кодексу або на підставі ст. 42 КУзПБ.

Логіка закладалася така, щоб у спеціальному законі визначити спеціальні підстави для визнання тих чи інших правочинів або дій боржника недійсними, їх спростувати і таким чином усунути порушення прав кредиторів.

Тож виникає питання, як суди підходять до застосування ст. 42 КУзПБ. Правозастосування цієї норми звелося до того, що, вирішуючи спір, суд все одно звертається до загатних засад цивільного законодавства. Хоча існують спеціальні підстави.

Як зазначив Дмитро Мельник, практика йде таким чином, що самостійних підстав, визначених у ст. 42 КУзПБ, недостатньо. Суди застосовують добросовісність, надають оцінку діям боржника, оцінюють час, обставини тощо. Тож часто у задоволенні вимог кредитора відмовляють. І це повністю нівелює ст. 42 КУзПБ.

Спікер також звернув увагу на ще на один аспект зловживання, який часто зустрічається на практиці: це зловживання правами кредиторами. А саме – контроль над комітетом, заведення дружніх кредиторів, так звані заінтересовані кредитори.

Щоб контролювати банкрутство, не обов’язково контролювати боржника, достатньо контролювати комітет. У цьому контексті є позитивна зміна – оновлення законодавства з процедур банкрутства, куди було внесено важливу зміну – позбавлення права голосу заінтересованих осіб.

На думку Дмитра Мельника, це важливо, оскільки зловживання кредиторів через комітет, зокрема, може зашкодити більше, ніж вчинення того чи іншого фраудаторного правочину.

Крім того, поширеною є практика блокування процедури банкрутства.

Один з інструментів протидії – застосування наслідків зловживання процесуальними правами за рішенням суду.

Ще один із різновидів зловживань – уникнення відповідальності.

Як наголосив спікер, протидія цим явищам має бути системною, бо боротьба лише з наслідками – це час у нікуди.

Особливості закриття провадження у справі про банкрутство підприємства ОПК

Даніїл Федорчук, директор із правових питань ДК «Укроборонпром», розповів про досвід виведення підприємств ОПК з банкрутства через погашення всіх вимог кредиторів. Ситуацію показав очима боржників, які вживають заходів для виходу з процедури банкрутства.

Представляючи «банкрутну ретроспективу», він зауважив, що наразі у процедурах банкрутства – 19 державних оборонних підприємств та акціонерних товариств в управлінні ДК «Укроборонпром».

До 2024 року закриття провадження стосувалося лише окремих підприємств на ТОТ (безперспективність подальших дій).

З 2024 року з’явилася практика закриття справ про банкрутство через погашення боргів.

Спосіб – повне одночасне погашення всіх вимог реєстрових кредиторів. Це досягається через надання підприємству поворотної фінансової допомоги. Таке підприємство повинно мати виробничі перспективи та реалістичний план розвитку.

На сьогодні в ДК «Укроборонпром» вивели чотири великі підприємства з банкрутства, невдовзі очікується виведення ще одного.

Особливості такого виведення з банкрутства у тому, що неустойки не підлягають сплаті та вважаються погашеними. Але при цьому існує додаткова винагорода арбітражного керуючого (3% від сум погашених вимог кредиторів).

Мета – не просто закрити провадження, а стало відновити платоспроможність підприємства. І це є найскладнішим.

Серед підготовчих заходів для виведення з банкрутства слід врахувати передусім оновлення реєстру кредиторів, а також виявлення та виключення кредиторів із російським корінням. Крім того, варто переконатися, що в комітеті кредиторів немає заінтересованих осіб стосовно боржника. Якщо необхідно, потрібна заміна складу комітету та отримання згоди комітету на укладення значного правочину.

При цьому арбітражний керуючий погоджує надання підприємству-боржникові поворотної фінансової допомоги, погоджує задоволення вимог (окремих) поточних кредиторів, надає звіт як у комітет кредиторів, так і в суд.

Важливим також є відкриття рахунків ескроу для акумулювання коштів для відсутніх кредиторів. Теоретична альтернатива, передбачена законодавством, – депозит нотаріуса.

Таким чином, в разі акумулювання коштів на рахунку підприємства боржника слід врахувати реєстрові вимоги, винагороду арбітражного керуючого, окремі поточні вимоги.

Для підприємства вихід із банкрутства Даніїл Федорчук назвав «виходом із теплої ванни».

Аналіз фінансового стану боржника: проблемні питання та шляхи вирішення

Завершив сесію виступ Наталії Андріїшиної, керівниці управління супроводу банкрутств АТ КБ «ПриватБанк», яка проаналізувала проблемні питання та шляхи їх вирішення з огляду на фінансовий стан боржника.

Вона приділила увагу нормативному  регулюванню, практичним аспектам, актуальній судовій практиці та висловила певні пропозиції.

Говорячи про законодавство, вона зазначила, що питання аналізу фінансово-господарського стану боржника тривалий час дискутується. На сьогодні це загальна проблема, яка потребує уваги з різних ракурсів її розгляду.

Наталія Андріїшина наголосила, що однією з ключових фігур є арбітражний керуючий. Держава надає йому контрольно-наглядові функції, однак питання, чи всі арбітражні керуючі усвідомлюють свою роль.

Серед практичних аспектів та реалій вона виділила таке:

• необхідність аналізу правочинів боржника у процедурі розпорядження майном;
• актуальні висновки ВС КГС у справі № 903/534/23 (п.  129-130 постанови від 29.07.25);
• недостовірний аналіз – реагування кредитора та суду;
• аналіз за три роки відсутності діяльності боржника;
• відсутність аналізу – грубе порушення закону;
• непроведення інвентаризації за наявності такої можливості (в т.ч. у філіях);
• відсутність доступу до закритої частини АС (потребує уваги Мін’юсту);
• необхідність удосконалення Порядку проведення аналізу та методичних рекомендацій із застосуванням ризик-орієнтованого підходу, що є гострою необхідністю.

Наталія Андріїшина представила актуальну судову практика Верховного Суду і зазначила, що починати роботу із субсидіарною відповідальністю потрібно вже під час процедури розпоряджання майном.

Пропозиції:

• оновлення підходів до Порядку проведення аналізу фінансового стану боржника та Методичних рекомендацій (поєднання економічного та правового аспекту) – усі учасники ринку очікують дороговказу;
• запровадження вимоги про проведення аудиту діяльності – виявлення ризику шахрайства;
• надання розпоряднику майна права ініціювати проведення інвентаризації відразу після призначення;
• внесення до Порядку функціонування автоматизованої системи «Банкрутство та неплатоспроможність» змін, які би передбачали доступ представників кредиторів до закритої частини АС;
• оновлення підходів до навчання АК шляхом розширення годин, які присвячуються дослідженню аналізу фінансового стану боржника, введення курсу з кризового менеджменту та медіації, а також  підходів до підвищення кваліфікації АК.

«Ми не стоїмо осторонь, а готові бути активним учасником розвитку цього процесу вдосконалення порядку та  методичних рекомендацій», – підсумувала Наталія Андріїшина.